Сквер імені Василя Стуса

У Варшаві сквер назвали іменем Василя Стуса

Результат пошуку зображень за запитом "василь стус"Сквер знаходиться в центрі міста біля Національної бібліотеки Польщі.
9 лютого рада Варшави проголосувала за надання імені Василя Стуса скверу у центрі столиці Польщі. Сквер, названий ім'ям відомого українського поета, розташований на перехресті алеї Незалежності та вулиці Стефана Баторія. 

РБК-УКРАЇНА


Василь Семенович Стус — український поет, літературознавець, правозахисник. 

Народився 6 січня 1938 р. в селі Рахнівка на Вінниччині. Закінчив філологічний факультет Донецького педінституту, учителював, працював у газеті. 1963 р. вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у Києві, звідки його було відраховано за протести проти арештів у середовищі української інтелігенції. Належав до т. зв. «шістдесятників» — опозиційно настроєних представників творчої молоді, які активно боролися за відродження національної культури, протестували проти реставрації сталінізму. 

1972 р. В. Стуса арештовано разом з іншими українськими правозахисниками та засуджено до п'яти років таборів і трьох років заслання. 
Перебуваючи в ув'язненні в Мордовії, продовжував творити поезію, писав заяви-протести проти переслідувань інакодумців в СРСР.
1979 р. повернувся до Києва, але через 8 місяців його знову заарештовано й засуджено на 15 років позбавлення волі.
Помер під час голодування в карцері 3 вересня 1985 р.
19 листопада 1989 р. відбулось перепоховання праху Василя Стуса в Києві на Байковому цвинтарі.

Найвизначнішим досягненням Стуса-поета є збірка «Палімпсести» (1986). Глибинне проникнення у внутрішній світ людини, досконалість мистецької форми характеризують цю книгу віршів, яка стала однією з вершин української поезії XX ст. Стус відомий також і як літературознавець: його перу належать статті про творчість В. Свідзинського, Б. Брехта, Г. Белля,  П. Тичини.


***
Господи, гніву пречистого
благаю - не май за зле.
Де не стоятиму - вистою.
Спасибі за те, що мале
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
Думою тугу розвіюю,
щоб був я завжди такий,
яким мене мати вродила
і благословила в світи.
І добре, що не зуміла
мене од біди вберегти.

Коментарі