Як зробити творчий безлад підлітка керованим

«Потрібен творчий безлад» — шанобливо кажуть про відомих людей, у яких вдома все шкереберть. «Замазура і ледар росте» — про дітей, у яких у кімнаті такий самий антураж. Може, бардак — ознака того, що у вас росте талановита дитина? І розчищаючи простір, ми шкодимо її розвитку? Про те, як відрізнити школяра, якому вдома потрібен хаос, від банального нечупари, розповідає психолог Лідія Ковальчук.

«Зомбі» у прибраній кімнаті

У класичних суперечках батьків і дітей чимала частина присвячена порядку в домі. Мами і тата мріють, щоб усе блищало і лежало по поличках, а в підлітків своє уявлення про красу: постери, плакати, стікери, на столі — гори паперів, коробок, усе для хобі зверху, щоб було під рукою, а рвані джинси — на видноті, тому що «дірку прогриз собака, і тепер це згадка про пригоду».

За словами психолога, іноді мами розповідають про те, що в дитини в кімнаті мотлох і бардак, а там — чистота і порядок. Просто оформлення кімнати їм не до смаку.

Наприклад, клієнтка прийшла із запитом: як навчити підлітка утримувати будинок у чистоті. Коли ж показала фото, на ньому була прибрана кімната, стіл з акуратно розкладеними підручниками, одяг у шафі і на спинці стільця. Але на стінах — величезні плакати з фільмів жахів, на які мама не могла дивитися без нудоти. Саме їх вона вважала «брудом» і підсвідомо переносила враження на всю кімнату.

Тобто реальна проблема в таких випадках — різниця смаків батьків і дітей. Не тільки підлітки, а й діти сьогодні трепетно ставляться до особистої території і вважають, що можуть обставити її так, як хочеться. А для батьків дитяча — це частина квартири, яка має вписуватися і пристойно, а то і стильно виглядати.

Оформлення житла як психологічний тест

Дитина обставила кімнату улюбленими кактусами так, що ступити нікуди? Поставила ультиматум, щоб меблі й гардини були чорного кольору? Акуратності це не стосується.

Батькам важливо навчитися формулювати конкретні претензії, щоб не відбити охоту підтримувати чистоту (адже коли ти щось робиш, а цього не помічають, бажання зникає). А далі — шукати компроміс.

Деякі сім’ї наполягають: дитина живе в їхньому будинку за їхніми правилами, тому оформлення треба узгоджувати з ними. У такому разі вони можуть запропонувати прийнятну заміну — наприклад, фото значущих для підлітка спортсменів замість «зомбі». Більш перспективний варіант — років з 12 дозволити синові чи доньці зробити кімнату такою, як хочеться, а також довірити прибирання своєї території. Сприймайте це ще й як тест, завдяки якому легко побачити почуття дитини.

Якщо оформлення викликає у вас жах, проблема в тому, що в дитини в душі, а не в «дизайні». Протест проти правил, депресія, фобії — усе це можна завдяки оформленню раніше помітити і діяти (відверто поговорити, звернутися до психолога).

Чому не хоче прибирати

Друга проблема — гігієна приміщення. Якщо на речах — шар пилу, на підлозі — брудні розводи, на ліжку — плями, а на столі — тарілки із засохлими залишками їжі, творчим безладом називати все це немає сенсу.

Зараз набагато частіше батьки скаржаться на те, що чада не прибирають, не реагують на бруд і вимагають «так все і залишити». Дорослі навіть лякаються, чи все в порядку з психікою синів і доньок. Але це нині не патологія, а, на жаль, норма.

В інтелектуальному та фізичному плані діти дозрівають швидше, ніж раніше, а в побутовому і соціальному — повільніше. Маємо багато інфантилів у 14-17 років, які впевнені, що напружуватися не варто, мама і тато наведуть порядок і створять комфортні умови. Дітей рідко привчають до домашньої праці, адже багато часу йде на різноманітні «розвивалки». Батьки вважають: дошкільник повинен розвивати таланти і готуватися до школи, у 1-2-му класі — адаптуватися, не треба від цього відволікати. Мовляв, нехай триватиме дитинство, а стане підлітком — буде помічником.

Але саме собою це не відбувається. Адже в дитини не було досвіду радісного прибирання-гри, спільного зі старшими прибирання-ритуалу й отримання ще малюком дорослих обов’язків, які сприймаються як довіра і визнання. Якщо долучати до побуту після 10 років, прибирання здаватиметься нудним і важким.

Граємо в «Ревізора»

Сучасні діти багато часу проводять у віртуальній реальності, тож увага до побутових дрібниць знижена. Якщо ви облаштовуєте фантастичну планету, моделюєте красивий наряд або пишете кільканадцяти френдам, набагато складніше помітити сміття під ногами. І навіть відірвавшись від гаджетів, діти думками залишаються в грі. Що з цього випливає?

На жаль, нагадування і повчання не працюють. Доведеться відмовитися від думки «він же повинен» і привчати, як малюка. Тобто ввести потужну мотивацію: наприклад, скласти графік «чергувань», а за підсумками тижня давати нагороди і заохочення. І обов’язково окремо розвивати вміння звертати увагу на забруднення.

Не дорікати, а робити це з позитивом, навіть у формі гри (якщо підліток не старший 14 років). Наприклад, хто з вас першим помітить непорядок у квартирі (сміття на підлозі, пил, пляма) і усуне його, отримує бал — і якийсь виграш за підсумками. Можна це робити просто на парі. Можна влаштувати «Ревізор»: ви перевіряєте чистоту кімнати дитини, а вона в цей час — тієї кімнати, яку прибираєте ви. Потурати бруду не можна — крім шкоди для фізичного здоров’я, доведено, що це впливає на психіку людини, налаштовує на негатив.

У компанії з «мамою Гаррі Поттера»

Третя проблема — творчий безлад. Якщо в кімнаті тінейджера фантики і насіння не валяються, підлога чиста, але речі розкидані абияк і робочий стіл завалений різними предметами, що робити?

Треба загальмувати з вимогами, згадати Альберта Ейнштейна: «По-вашому, хаос на столі — це хаос у голові, але що ж тоді порожнеча на столі?» Людвіг ван Бетховен, Ісаак Ньютон, Фрідріх Шиллер, Оноре де Бальзак, Стів Джобс, Джоан Роулінг, Роальд Даль, Алан Тюрінг і ще багато видатних людей жили в рідкісному безладді. Можливо, у дитинстві їх теж за це лаяли. 

Чим вони відрізняються?

Усе залежить від того, яка півкуля мозку провідна. Права півкуля відповідає за образне мислення, а ліва — за причинно-наслідкові зв’язки. До речі, на цю тему вже існує чимало міфів. Неправильно ділити людей на логічних та емоційних, бо ліва півкуля відповідає за сильні й стабільні почуття, а права — за півтони емоцій. Хибно думати, що всі хлопчики «лівопівкульні», а дівчатка — «правопівкульні».

Якщо попросити запам’ятати портрет, у людини з образним мисленням залишиться в пам’яті така собі фотографія з усіма нюансами: ось тут родимка, пасмо волосся. Але якщо «потужності пам’яті» не вистачає, людина запам’ятає, наприклад, тільки верхню частину обличчя. А от людина з переважанням причинно-наслідкового мислення запам’ятає те, що відрізняє обличчя від інших, головне: колір очей, форму носа і губ, особливі прикмети. Її мозок працює за алгоритмом, як комп’ютер, ділить усе на важливе і неважливе. Саме таким людям порядок допомагає заощадити сили і не відволікатися від роботи.

Якщо у вас — «цар хаосу»

«Правопівкульна» дитина — «цар хаосу». У її пам’яті — безліч «миттєвих знімків», тобто детальної інформації, до якої не завжди є свідомий доступ. Але поштовх ззовні приносить результат: «Ой, я знаю, як треба, а звідки — забув». Це те, що ми називаємо інтуїцією. Як у калейдоскопі: поєднання різних знань дають нові комбінації — отримуємо креативні рішення, творчість.

Кімната такої дитини має стимулювати, а одноманітність стомлює, і ефективність роботи падає. Без хаосу, безладу їй важче працювати. Єдине, до чого треба привчити, — наводити чистоту.

Ті «правопівкульні» люди, яких змушували під час збирання розкладати речі по «правильних» місцях, порушували їх комфорт, почали ставитися до наведення гігієни як до чогось травматичного. Стали уникати будь-яких втручань, і творчий безлад переріс у «свинюшник». Чим раніше ви розмежуєте у своїй і дитячій свідомості чистоту і порядок, тим кращим буде результат.

Ті «правопівкульні» люди, яких змушували під час збирання розкладати речі по «правильних» місцях, порушували їх комфорт, почали ставитися до наведення гігієни як до чогось травматичного. Стали уникати будь-яких втручань, і творчий безлад переріс у «свинюшник». Чим раніше ви розмежуєте у своїй і дитячій свідомості чистоту і порядок, тим кращим буде результат.

Якщо ваша дитина і після 6 років схильна до образного мислення, шкідливо прибирати її речі, змінювати звичне розташування предметів на столі, навіть «розчищати завали». Зрештою, що важливіше — її майбутнє, оригінальні ідеї і радість від роботи чи порядок?

Аліна Мірошникова

https://osvitoria.media/